Організація Об’єднаних Націй є важливою інституцією для врегулювання міжнародних конфліктів. ЇЇ функції різняться залежно від регіону та завдань, які перед нею стоять.
Із початком повномасштабної збройної агресії проти України постало питання щодо використання потенціалу, знань та вмінь, що стали надбаннями під час участі у миротворчих місіях, як для українських Миротворців ООН, так і їх колег з різних країн світу.
Завдяки спільній координації дій з боку Головного офісу, Президента Міжнародної асоціації Миротворців ООН Лорана Аттар-Байру, Національних представництв SPIA, стало можливим формування гуманітарних конвоїв до України. Була проведена низка евакуаційних заходів до країн Європи, в тому числі за чіткої координації керівництва Громадського об'єднання миротворців ООН із приймаючою стороною, якою стали Національні представництва SPIА, інші миротворчі кола Європи.
Не менш важливим аспектом є підтримка українців, що змушені були залишити свої домівки та шукати прихисток у країнах Європи, безпосередньо на місцях їх нового перебування. Зокрема, Бельгійський підрозділ Міжнародної асоціації Миротворців ООН, AISP/SPIA, який очолює Альберт Тибор, віце-президент асоціації Миротворців ООН по Західній Європі, приділяє в тому числі особливу увагу та опікується тими, хто потребує цього, якнайбільше - тими, в чиє життя увірвалася війна, хто змушений був поїхати в невідоме, маючи з собою тільки найдорожче - дітей. Співпрацюють бельгійські Миротворці також із засновницями та активними діячками Центру Творчості "Ластівки", що знаходиться у містечку Нівель.
Наталія Болдирєва-Александр – викладачка малювання та художниця, відома, і в казахстанському, і в європейському культурному середовищі. Олеся Дякун – засновниця Центру «Ластівки» головною метою, якого є психологічна і моральна підтримка, будь-якої людини, яка потребує такої допомоги. Олеся та Наташа з Казахстану. Алматинки вже понад двадцять років живуть і працюють у Бельгії. У березні 2022 року Бельгія, як і інші країни Європейського Союзу, підключилася до прийому біженців з України. У невелике містечко Нівель, за тридцять кілометрів від Брюсселя, на той час приїхало понад п'ятдесят українських сімей, переважно жінки та діти. Страх, розгубленість, мовний бар'єр – алматинки були одними з перших у Нівелі, хто поспішив на допомогу вимушеним переселенцям. Олеся та Наташа працювали перекладачами, допомагали з обробкою документів та побутовими порадами, але головне – вселяли впевненість у гостей, що вони можуть почуватися на новому місці як удома.
.jpg)
Велику роль у формуванні такого відчуття відіграв Центр Творчості «Ластівки», під крилом якого міжнародна команда за підтримки мерії запустила серію інформаційних та творчих зустрічей із новими мешканцями Нівелю. До складу координаторів та ведучих Центру увійшла і українка, киянка Світлана Кайзерова. Світлана також приїхала до Бельгії нещодавна, її знання французької мови стало в нагоді, як ніколи...І вона зрозуміла, може надавати допомогу, та стати частиною творчої, самовідданої команди "Ластівок". Під одним дахом, однією мовою, в довірчій і розкутій обстановці, саме така форма взаємодії, дозволила людям, які втекли від війни відчути тепло і хоча б на якийсь час позбутися тривог. Українські жінки, чиї очі побачили за останній час багато страшного, чиї душі були поранені війною, потроху «відігрівалися»... Ось, вони вже щебечуть, як ті ластівки, облаштовуючи, прикрашаючи приміщення Центру до чергового свята або конкурсу, у яких задіяні всі-матусі, дітки, бабусі та дідусі. Або, по-домашньому, за філіжанкою чаю, з домашніми нехитрими смаколиками, обговорюють важливі питання, як у справжній родині, де завжди вислухають, дадуть пораду та підтримку. Надзвичайно важливою є можливість мовної інтеграції, яка проходить невимушено та гармонійно, в ході бесіди, або гри, творчих занять. І вже впевнено звучать слова та цілі фрази французькою, німецькою, нідерландською...Звичайно одне із перших слів - «Ластівки» - назва творчого Центру, що наповнилася в цей період по-справжньому сакральним змістом, який з моменту заснування вкладали у нього уродженки Казахстану. Ця маленькі пташки, є одними з найшанованіших у казахів. Це символ нового життя, надії, сонця та тепла. Це приклад живої істоти, яка здатна облаштувати свій будинок у будь-якому куточку землі, під будь-яким дахом, якщо відчуватиме доброту. Всі ці красиві метафори та порівняння по-справжньому реалізувалися у цьому волонтерському проекті.
*********************
Одного разу Наташа з українцями створила величезне, яскраве сонце з пелюстків-сердечок, у кольорах свого прапора, з яскравими національними символами і, звичайно, бажанням повернути і волонтерам, і бельгійським сім'ям та міській владі хоч частинку тепла за їхню доброту. Цей справжній витвір мистецтва був вручений місту, щоб ще більше зблизити людей і нагадувати один одному про вічні цінності, які однакові для всіх народів, незважаючи на всю різноманітність культур і традицій в Казахстані, в Бельгії та в Україні.
А ластівки завжди прагнутимуть назустріч світлу!
Назустріч сонцю!
Фото:#dina_ezzat
Олеся
"Nazustrich sontsyu" .